Повернення
Усе життя голубила чужина ,
Та мріяла, повернеться в село,
Вона ж була невинна, ще дитина,
Кому вчинила це незнане зло?
Не може нарікати, тут не гине,
Усе таке ж , такі ж поля , ліси,
Чому ж душа скучає, в край свій лине,
Де білим цвітом повняться сади.
І сонце те ж, і місяць, ясні зорі,
Усе так само, то чому ж печаль?
Чому так губиться у цім просторі,
Чому шукає рідний свій причал?
Лишила заповіт. -Тут не ховайте.
Везіть, хоч мертву ,у моє село,
Злим словом в чужині не поминайте,
Спочину там, де рідне джерело!
| 
у Вас 
0
