Вірш певною мірою ліричний. Але не тільки в розумінні відносин чоловіка та жінки, хоча можна сприймати й так, а й у розумінні громадянина країни щодо своєї ролі в ній. Тема релігії сюди, Ви, пані Катерино, вірно відмітили у своїх сумнівах, мало стосується, бо чекати Богу похвали від нас якось не зовсім доречно, а ми маємо чекати від нього милості, а не похвали. А от чекати заслуженої похвали від своєї землі, Вітчизни, не словами, звісно, бо рідна земля навряд чи говорить, як людина, а чимось таким, що словами й не описати, я думаю, кожній закоханій у свою землю людині, варто, і життям своїм цього заслужити теж і доречно, й похвально, й дуже приємно. А ще вибачаюся, що сайт чомусь мої вірші публікує, як прозу, й ніяк не можу тому зарадити.