Вірш, дійсно, багатий, але відчувається, що творився поспіхом і не є вичитаним. Слово "бачачим" якесь надто вже нгеоковирне на фоні такої поезії. Ну, й "жевріє" з неправильним наголосом у римі теж не прикрашає. А коли прибрати недоречності, то, як завжди, гарно й дуже поетично.
Поезія - то, певно, солодке прокляття. Його не покинути, коли хоч раз спянів від слова. То на віки й не піддається лікуванню. На наше з Вами, пані Катерино, щастя.