Софіє, вдячна тобі за коментар. Я теж не в захваті від останньої строфи цього мого вірша. Гадаю, перші дві кращі. Але ж закінчення має бути сильним... Тому подумаю ще. Спасибі за зауваження. Врахую.
Таки болючу правду ви зобразили у цих поетичних рядках... Але не тільки. Також іншу істину ви розкрили, світлу й прекрасну, про прагнення. За зміст (це передусім, але за форму також, бо непогана) - "5".
Дякую, Олексію. Те, що мій вірш змусив замислитися, є для мене чи не найбільшою нагородою за поетичну працю. Це важливо для мене. Дуже хочеться достукатися.
"Грань оця" - "граюся" - то, як на мене, вищий пілотаж. Люблю такі рими, бо складні й ефектні. "Загартовую" - "мовою" теж дуже сподобалося. А ось у "сильною" - "суть свою" - дуже слабке співзвуччя, бо наголошені різні голосні ("и" - "у"). А, в цілому, стало значно краще. Ви ж - майстер, тож у Вас і вийшло. Хай не все... Але ж досконалості немає меж. Наснаги Вам, Роксолано!
Ой, та ще й яка неслухняна! :-) Ото якби воно все було так, як хочеться... Але так було б і не цікаво. Без лиха ми б не вміли цінувати щастя. Ага, і досвід - річ цінна. Та й куди ж без оптимізму... Дякую за коментар, пане Василю. Рада бачити.
Праця над собою - чи не найважча. Наче хтось із великих склазав, але не пам'ятаю, хто саме. Ідею виражено гарно. Образи влучні й майстерно виписані. Але наче забагато банальних рим. Приємним винятком є перший катрен, де вони досить вишукані й цікаві. У чертвертому рядку після "дні" потрібна кома, бо далі - дієприкметниковий зворот. У Вас чудовий стиль, Роксолано.