Увесь час я себе проскановую: Хто я є у розбитому світі? Запалаю якою обновою В кожнім дні на Землі пережитім?
Протаранюю стіни, де грань оця Поміж день і між ніч...На ризик Своїм кардіо в ритміку граюся, Щоби сон не приспав і не випік.
Вчусь настирно триматися сильною, Нищу пекло трухлявих амбіцій... Хочу сміло дивитися в суть свою, Окристалюю правду позицій.
І щодня я себе загартовую, Охолоджую здиблене "его", Серцепульсу записую мовою Хвилі думок у власний егрегор.
|