Пірнає знов і знов життя крива в мовчазний грім, що шкрябає в душі, як не благаєш: "Не чіпай! Лиши!" Його шаленство нищить і слова. Він їх, уже не чутні, поховав...
А де? То не важливо, ні... Нехай... Здається, що не стріне втішний звук життя, що заблукало серед мук. Та то лише на мить. То ще не край, не мукам, а життю. Не спи, тривай!
Неслухняна ця крива життя... Але після такого глибокого занурення, неминуча наступна фаза: на поверхню з глибоким здобутим досвідом. Оптимістичний, хороший вірш, пані Маріє.
Ой, та ще й яка неслухняна! :-) Ото якби воно все було так, як хочеться... Але так було б і не цікаво. Без лиха ми б не вміли цінувати щастя. Ага, і досвід - річ цінна. Та й куди ж без оптимізму... Дякую за коментар, пане Василю. Рада бачити.
Вдячна тобі, Олю, що ти зазирнула, прочитала й відгукнулася!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
