Любо, вірш по-своєму гарний. Звісно ж, як витвір мистецтва. Його сумне наповнення, ясна річ, цьому не стало на заваді. Але бажаю тобі, щоб твоя поезія ґрунтувалася також і на щасливих сторінках твого життя. :-) У другому рядку - збіг приголосних ("...безлад в голові"), тож його краще б дещо змінити. Напр., так: "І безлад знов у голові". Є пунктуаційні помилки, придивися уважніше. Творчої тобі наснаги!
Непересічно, цікаво, неслабо. Щось таке особливе у Вашому вірші є... Так би мовити, родзинка. Але недобре з розміром. І є слабкі співзвуччя (рими). Раджу Вам ще попрацювати над формою. Успіхів!
Гарний вірш, Ігорю. Мені до вподоби. Зауваження Вам уже зробили інші користувачі. Від себе ж додам, що Вам, дійсно, треба б ще попрацювати над цим твором, бо він цього вартий. Успіхів!
Дуже проникливий вірш, чим і сподобався. "Мій досвід жіночий", гадаю, варто виділити комами як уточнення. Це для поліпшення сприйняття Вашої поезії. У десятому рядку наявний немилозвучний збіг приголосних ("...твій в трубці..."). Щоб його уникнути, можна б останні рядки дещо змінити. Наприклад, так: "У спогади рину щоразу, як голос знайомий звучить у слухавці. Знаю, образу не можеш іще відпустить...". У цілому, вірш сподобався. Бажаю Вам, пані Ольго, натхнення й успіхів!
Дуже милий, симпатичний, приємний вірш. Єдине, що, як на мене, не так, так це Ваше "Телесик" - "носик". Немає рими. Але Вам, Роксолано, - "5"! Бажаю успіху!
Так, то був час, коли український народ, об'єднавшись у боротьбі, показав свою силу. І переміг. А потім, коли отримав того, на що очікував, зневірився. На жаль. Але зараз, як і, власне, завжди, нам потрібне таке духовне піднесення, яке було тоді. Воно необхідне кожній нації. Тож я, звісно ж, згодна з Вами, Наталіє. У Вас чудово виходить громадянсько-патріотична лірика! Бажаю успіху!
Пані Ольго, це тому, що перед тим, як Ви оцінили цей вірш на "5", йому вже було поставлено "1" іншим користувачем. Три зірочки, що світяться наразі, - після двох оцінок.
Дуже виразний вірш, промовисті рядки. Також гарні образи. Тільки забагато авторських наголосів. До речі, Ви їх хоча б вкажіть. А, загалом, мені дуже до вподоби! "Камні" - русизм. Усе ж, в українській мові має бути "каміння". Успіхів Вам і натхнення, пане Романе!
Так, шахтарська праця дуже небезпечна, ризикована. І далеко не завжди справедливо шанована. На жаль. Це добре, що Ви порушили цю проблему у своєму вірші, бо вона важлива. Бажаю Вам, пані Тамаро, натхнення!
Хм... До зауважень треба прислухатися, але їх треба ще й критично сприймати. Просто саме в цьому випадку, по-моєму, головну роль відіграє якраз людський смак. Але то таке... Комусь щось подобається, комусь - ні. Тобто якби ти мені вказала на збій у віршовому розмірі, який, дійсно, необхідно виправляти, або на несумісність якихось образів, то я, звісно, попрацювала б над цим. Але тут зовсім інша ситуація. Така моя думка.
Дякую, Любо, за приємний коментар! Так, це правда, що є в тих двох рядків біологічний присмак, у зв'язку з чим вони не надто поетичні. Але ж то лише два рядки... На весь вірш. :-) Мені так подобається. Але я вдячна Вам за те, що висловили свою думку. Ціную. :-) Може, перейдемо на "ти"? А то якось надто офіційно... :-(
Вірш дуже симпатичний. Як бачу, не мені одній. :-) Але дещо слід виправити. З четвертим не те... "Зблідніли" - неправильно. "Зблідли" чи "поблідли" - то було б добре. До того ж, є збіг приголосних ("барв всі"). Наприклад, можна було б змінити цей рядок так: "Запали барв поблідлі гами". А, в цілому, сподобалася мені Ваша поезія, пане Пилипе. Бажаю Вам, щоб вона була у Вас усе кращою й кращою!
Так, осінь має свій хист. А Ви - свій, до поетичної творчості. Але є зауваження. Третій рядок не вкладається в загальний віршовий розмір. Треба його змінити. Наприклад, можна так: "Вкотре осінь утомлює хистом...". "Ім'я" - "життя" - слабка рима. Ні, це не такий уже значний недолік (якщо це взагалі можна так назвати), але... Просто звернула Вашу увагу на те, що можна б ще покращити у Вашому чудовому вірші. Також є збіги голосних: "...просто і так неповторно" й тому подібні випадки. Після голосного перед приголосним пишеться не "і", а "й", не "у", а "в". Перший рядок другого катерну можна б подати так: "Все так просто й, усе ж, неповторно". Так милозвучніше. :-) А, загалом, Вікторіє, це гарний вірш, а Ви маєте неабиякий дар писати саме такі. Натхнення Вам!
Пане Василю, а чи не можна зробити так, щоб оцінки були не анонімними (наприклад, щоб кожна була зазначена окремо, а поряд - логін користувача, що її поставив). Я не спеціаліст у питанні роботи сайтів, тож не знаю, чи, насправді, таке можна втілити в життя. :-) Не думаю, що від системи оцінювання слід відмовитися. І також не вважаю, що кількість зірочок під тим чи іншим твором має бути метою його автора. Принаймні, я пишу не задля цього. Але, все ж, не вельми приємно спостерігати явище, коли без жодних пояснень ставлять низькі бали.