Прекрасний вірш, коротко і змістовно побудовані рядки, досить хороші рими. Постає після прочитання велична картина осені. Лише уникайте русизмів, слідкуйте за правильним повторенням наголосів і все буде ще краще.
Клятий вітер Не голубить - Ломить віти В кроні дуба. Ворон кряче, Стогнуть громи, Небо плаче З перевтоми. Осінь квилить, Рве волосся, Люд безсилий Волі просить. В душі темінь Безпросвітна. Дайте кремінь - Прагнем світла! Очі страхом Повноводні, Нема шляху - Вир безодні. Під руками Мокра скеля. Де ж той камінь? Невеселі Снують люди, Наче мертві. Де ж ті груди? Де ж то серце? Де ж ти, Данко? Озовися!
Дуже виразний вірш, промовисті рядки. Також гарні образи. Тільки забагато авторських наголосів. До речі, Ви їх хоча б вкажіть. А, загалом, мені дуже до вподоби! "Камні" - русизм. Усе ж, в українській мові має бути "каміння". Успіхів Вам і натхнення, пане Романе!
То не є знущання, то -крила надані кожному слову . Мені сподобалося ,Ваше Наталю бачення . Дякую ,дівчата за поміч ...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
