Прочитав вірш і ніби повернувся у те ,минуле століття....Там також не все було гаразд,але там була юність,молодість і тому навіюються чудові згадки,неповторні,приємні моменти які зараз вже не повернеш, бо пройшов його Величність Час!Дякую за навіювання згадок!
Сільська околиця, зажурена садиба, покинув рід свою хатину, ще один. Зелене листя із гілками ніби глиба, вагою давить на погнивший старий тин. Я бур’янами через сад піду до неї, до сірих стін і до сліпих віконних рам. І тихо скрипнуть як заплачуть вхідні двері, порушать спокій і розвіють сонний стан.
Дуже мені близька ця тема,років три тому я писав цей вірш.Чудовий вірш і так перекликається з моїм!
На жаль так і є...Нам нічого не змінити,радіти тому що маєш,насолоджуватися життям....Хоча може і не все вдається,не звертати уваги ,а робити свою справу.
Дякую за допомогу!Вірш написаний давно і не для публікації тому й допустив ті русизми,а це під настрій згадав про нього,спробую виправить ситуацію ,або візьму хоч у лапки ті слова...Дякую!