Сільська околиця, зажурена садиба, покинув рід свою хатину, ще один. Зелене листя із гілками ніби глиба, вагою давить на погнивший старий тин. Я бур’янами через сад піду до неї, до сірих стін і до сліпих віконних рам. І тихо скрипнуть як заплачуть вхідні двері, порушать спокій і розвіють сонний стан.
Дуже мені близька ця тема,років три тому я писав цей вірш.Чудовий вірш і так перекликається з моїм!
Вже нині покійний мій друг-чорнобилець В. Комашков писав ...Усі, біднота і магнати, без вороття ми: спустили біса, а загнати немає тями. П'ємо кюрі, жуємо бери - лише допіру народ після малют і берій дорвався пиру. Піднявши келихи угору, а в них по кварті, п'ємо за кляту упокору - її ми варті... Ось такі наші справи, Олексію.
Пропоную пересвідчитися у правильності слова "голосьба" (мабуть, ліпше "голосіння"). І два слова щодо останньої строфи: рядочок "Стоїть роками В Вишняку" замінила б на "В радіаційнім вишняку"(як на початку), щоб уникнути немилозвучного злиття приголосних. Вірш достойний. ТАК пишуть про любов до України.
полісся тим і гарне що справжнє.. що там рідко зустрічається цегла... дерево, дерево, дерево... і журавлі зелено-салатовий світ з велитенськими темно-зеленими очима.... за вірш 5!
і хата пусткою душі з минулого в життя часто приходить
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
3
Ви взагалі молодець!Мислите!
