Прості справжні цінності, які стають забутими в погоні за оновленнями! Все менше людей пам'ятає як це, яке на смак, на дотик, на відчуття. Замінники не до смаку мені
Їжаки сумують за тим за чим і люди! За гармонією і людською теплотою душі! Яка береже і окутує добром! Дуже класний вірш. Прикро, що руйнуємо те, що дає життя.
Щиро дякую за коментарі! А прозою, бо пишу на телефоні, не можу відформатувати. Обов'язково пізніше додам формі. На комп'ютері забула пароль входу на сайт.
Ми жінки часто дивні в своєму виборі, якщо він щирий! І як пам'ятаємо з багатьох історій доля жінки поруч з генералом не дуже солодка! Це скоріше про сміливість обирати, вміти бачити свій вибір... І розуміти що генерал це багато різних рис.
А може це пісок, який збирався по піщинці, які здавались цінними... І це пісок саме "тих замків"... І його треба розсипати крізь пальці, знявши окуляри марних надій... І хоч сильний може і в пустелі зростити сад, та варто зрозуміти, що насіння краще зрощувати в плодородному грунті... А "агрономічні знання" приходять з досвідом...
Мірила в світ принесли добрі люди... щоби не зхибити кому, куди і як... Адже душою ж не відомо буде?.. Важливо? В міру? І чи ж цінно так? А от у Всесвіту все рівно без мірила... Все просто і прибуде там де є... І сам Творець чекає лиш Довіру... По ній без міри щедро воздає... І створюючи нас і нашу долю, не видає нам "проїзний талон"... Бо створював подобою своєю, й все що від нього - справжній еталон...