Для чого сипати між пальцями пісок І депресивно замки будувати, Коли не виросте в пустелі колосок І урожаю в пустці не бувати?... І не навариш зі сльози кисіль, То сенс її в кутку безвільно лити, Коли вона ядучу містить сіль, Яку і до смаку не посолити?... Слабкі не прагнуть вибити скрижаль, Вони чекають заповітну манну, Але поваги не породить жаль, Це хибний рух у путь самообманну… Іду угору, на щоденний пік, Пісок і сіль давно розвіяв вітер, І здався хто, чи зрадив, чи допік, Того розтер у пам’яті і витер… А сильним духом руку простягну, Плече підставлю, пхатиму з візками, І з ними мить спиню і ростягну, Не сиплячи між пальцями пісками…
А може це пісок, який збирався по піщинці, які здавались цінними... І це пісок саме "тих замків"... І його треба розсипати крізь пальці, знявши окуляри марних надій... І хоч сильний може і в пустелі зростити сад, та варто зрозуміти, що насіння краще зрощувати в плодородному грунті... А "агрономічні знання" приходять з досвідом...
"А сильним духом руку простягну, Плече підставлю, пхатиму з візками, І з ними мить спиню і розтягну, Не сиплячи між пальцями пісками…"
Круто сказано! Ці слова підкреслюють силу духу нашого народу, особливо лягло на душу "мить спиню і розтягну," так, п. Олександре, але зараз без підтримки ніяк.., от і скрегоче той пісок по зубах.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
