Я не знаю як описати...
Не згадаю я захисту тата...
Я не знала, що так можливо...
Тому хочу про це сказати...
Почуваюсь як в теплому світі...
За тобою є бурі, грози...
За спиною вирують війни –
я ж щасливо всміхатимусь...
Можна?...
Ти задуманий, працьовитий,
може й поглядом не зі мною...
Мені ж хочеться говорити
і ділитись усім з тобою...
Я безпечно малюю мрії,
і ділюся в найтонших нотах...
Озираюсь чи точно ти є...
Чи ж у серці моєму доти ...
Бачу руки, їх знаю дотик...
В них твоя доброта і сила...
Страх піймав... І навчив на дотик,
розпізнати, що є довіра...
Допоміг опустити лати...
Тихо з кіс повиймати пір'я...
Показав, що боятись досить
і шукати зле триголів'я...
Я до Бога не раз тікала
і просилась назад додому...
Обіцяв, що здійснить всі мрії...
Сам лишав на порозі твому...
Я хоробро боролась з тобою...
Уявляла вже перемогу...
А душа прокидалась й тихо
знов вела до твого порогу...
Я не знаю, не пам'ятаю
чи пізнала я захист тата...
Та я вдячна сьогодні Богу...
Що твій затишок дав пізнати...
|