Цікаво було б познайомитися з роботами кандита наук, де він вживає в українському контексті слово бренний. А про походження цього слова, про його коріння я знаю добре, але ж тут мова про інше - у якому українському словнику його можна віднайти мені - звичайній людині - крім консультацій із кандидатом наук та, напевне, його наукових надбань?
Гарний вірш псує одне слово - БРЕННЕ. Доведеться, Гнате, через це правити останню строфу, бо так залишати, повірте, не можна. Час нетривалий, недовгий, марний, а саме про це ви говорите у вірші, в українській мові буде звучати як ТЛІННИЙ. Вибачаюся, проте це правда.
Дякую вам, Гнате, за "класно" і за "одне уточнення". Перше сприймаю, а друге - ні. Не знаю, як у вас там у Луцьку, але у Вишгороді говорять і пишуть бідолаги, як і бідолахи також, залежно від рими. Відкрийте самі укаїнські словники та переконайтеся, що тут русизму немає, що я вас не обманюю...
Гарно, сподобалося, розвеселило оповідання. Навіть порівнювати почав свою з персонажами описаними в творі. Радий, що мої друзі в будь-який час ідуть сміливо до мене. Михайле, а що це за суддя такий Карпо? Він що, завжди після першого попередження робить друге? Друге одразу трактується, як вилучення.
Герой у стіжку недочекається коханки, а місяць, наче його брат, також насамотині - зійшов на небі, а зіроньки десь забарилися. Ось він і сумує мовчки на відміну від ЛГ, котрий про свої почуття розповідає вам. Лесю, подивися на назву вірша. Отже, автор має час у години вечорові для написання віршів, а хочеться більшого і не тільки вечорами у сутінках, а в темряві ночі, покритого для оточуючих пітьмою... Якщо не зрозуміла саме чого, то напишу тільки в приваті, бо тут соромлюся. Дякую.
У хліві хай чоловік допомогає, а то якось незручно після тої допомоги почуватися буду! Згодний, що невесела картина намалювалася, проте нехай все так уже залишається...
Не знаю, не певен, як там інші, але я на Бога і на чорта зовсім не злий. У кожної людини своя власна доля. Вона щаслива, або навпаки, долю не обираємо, проте творимо її часто-густо самі, бо власна гордість не сприймає чужого повчального - як насправді жить. А про сон і говорить не потрібно - не будіть... Ми - не спимо!