Народження такого вірша - плід любові, що входить у сенс перебування кожного з нас на Землі. Ірино, коли закохуєшся, то свідомість вібрує на певній частоті, яка піднімає нас і нашу твочість на вищий рівень, у коханні повністю проявлять і реалізують себе наші душі... Нехай не пригнічує тебе отой холод, яким повіяло в останніх рядках, адже гіркота також збагачує кожного пізнанням кохання, прикро, але, на жаль, буває й так... Чуттєвий, душевний вірш.
Дякую тобі, Роксолано, - вже виправив... Мене хвилює інше - цілий вечір учора заглядав у різні словники, але всеодно й зараз немає впевненості в тому, як буде правильно - стугОнять чи стугонЯть?.. Міняти в рядку слова місцями, чи залишати все так, як є...
Звичайно зайвий, Ірино, - зараз донька отримає по повній. Не змогла уважно переписати текст, адже там чітко написано "їхать"... Дякую за уважність, зараз виправлю, але в дорогу збираюся - завтра буду в Карпатах...