У переважній більшості, романтики мають багато спільних рис, перераховувати їх не буду та й непотрібно це. А я й не кажу, що кохання у них завжди не взаємне, я просто зайвий раз підкреслюю те, що не прагматики, а романтичні натури його вбачають навіть там, де воно зовсім відсутнє, і тільки... Про образ вічних невдачників також можна говорити багато зараз, але чи слід і навіщо це робити тоді, коли результати, або підсумки, називай як завгодно, життя сивочолих романтиків у їхньму віці гарно видно. На жаль, рідних і близьких романтикам людей, справи із цим зазвичай кепські, а романтичні натури, незважаючи ні на що, продовжують до своїх останніх днів жити у вигаданому ними світі і придуманому з далекого дитинства образі. У житті, справді, кожному своє! Дякую тобі за коментар і оцінку.
Наталко, а що, якщо це не велика таємниця, заважає тобі вибратися одній чи з друзями на вихідні за місто, просто відпочити від стрімкого міського життя? Не знаю, правда, як зараз у ваших краях, але від столиці потрібно їхати далеченько, кілометрів за сто, не менше, щоб побачити та відчути красу і дух оспіваного українського села. Урбанізація невпинно робить свою справу скрізь, а біля великих міст найбільше, зупинити цей процес неможливо. Дякую за коментар.
Це, Олексію, важка фізична праця, а насолоду і задоволення від неї отримуєш разом із кінцевим результатом. Проте, є ще один бік - свіже ранкове повітря, красива природа і можливість побути наодинці з думками... Дякую тобі.
Дякую тобі, Андрію. Про що гадки? Немає, мабуть, на світі людини, котру б тішила відсутність взаємності. Андрію, я ще багато чого непроти, але тільки по мірі своїх сил і можливостей...
Дякую тобі, Софіє. Гарно - негарно, але в реальному житті сивочолі романтики перебувають саме в такому стані. Щось додати, дописати можна, а відібрати, чи заперечити, на жаль, ні.