Буденних днів перегорну сторінку І вирву з книги пам’яті листи Про ту єдину загадкову жінку, Що позбавляє душу самоти. Листи бажань розвіються по світу І їх до купи серцю не зібрать. Хіба біда, що я прудкий як вітер, Чи винна та – уся мені під стать? Отож і прагне серце тільки бурі, І у душі постійно каламуть, - Що я лечу, веселий і понурий, А та повзе, важка неначе ртуть…
Найжагуча пристрасть та, яка не втілена... Найбажаніша жінка та, яка невипита... Справжня Любов та, яка вміє чекати... Справжнє щастя, коли ти Любиш...
А головне сприймати любовни неспокій як дар З повагою
Дякую, Михайле. Незважаючи на мої постійні захоплення, одне із них зуміло утримати мене поруч себе ось уже протягом 25 років. Саме сьогодні й святкуємо...
Це ж так просто, Наталко. У жінки рухи, наприклад руками, дуже швидкі, проте, тільки на місці. Сіднички відірвати від стільця їй дуже важко, але то вже інша історія, та і я, переконаний, що помиляюся, та вірша вже прочитали, хай так і залишається... Дякую.
Дякую тобі за розуміння. При нагоді обов'язково подивлюся.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
