Пт, 01.11.2024, 23:27
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1046]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2697]
Вірш-пісня [545]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [269]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3381]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1223]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [312]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4482]
Філософам [1308]
Громадянину [905]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Де Ви друкували поезію?
Всего ответов: 421

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Верлібр
 

ОБРІЙ (цикл віршів)

ОБРІЙ

* * *
Небо,
настояне трунком зірок,
схилилось до мене
й шепоче про час.

І тиша
не хоче ніяк
відпустити у безвість.

А море
гойдається гомоном снів.

І ночі
мигцем
протинають
віки.

* * *
Пам’яті А.П.

Ми вмонтовані в час
і вмуровані в простір.

Кожна мить
залишає сліди
на пергаменті серця.

Кожна думка
розхитує сни.

Кожна зірка
згасає
на дні
найясніших очей.

* * *
Готичні обрії,
графічно строгі,
мережані
вогнем каштанів,
здіймаються
до золотавих бань,
які підтримують
шляхетне сяйво.

А там,
над тишею
і над мовчанням,
над піснею і каяттям,
ростуть
нові зірки
твого причастя.

* * *
Ми — в криниці життя.
Аж на самому споді.
тільки Місяць вгорі —
наче отвір,
крізь який
можна вийти
у світ.

* * *
Ми йдемо по дорозі,
На якій заборонено
вуличний рух.

Тут стоять
лише знаки біди.

Тут живуть
тільки згорблені тіні.

Тут пантрують на нас
одноокі жалі.

* * *
Удари
пом’якшуються,
стають все глухішими,
і ти
починаєш вірити
в те,
що скоро — кінець
всім жаданням
і всім
проминулим громам.
І тоді
у тобі
випростається тиша
й не дає прорости
глухоті.

* * *
Мармурові сходи
завжди
починаються в небесах,
а кінчаються в морі,
у холодному чорному морі,
де вода
ще не має життя,
а все дно
затуманене
мулом.

* * *
Ти знов
заблукав у собі,
забувши,
що колесо крутять із надр,
що тиша — жива,
а пам’ять — невтомна.

І тільки весна
потаємним крилом
тебе
пригортає
до себе.

* * *
Крізь тоненьку крижинку,
вийняту із холодильника,
я дивлюсь на ці прості нагідки,
що ростуть вперемішку з бур’яном
на покинутій клумбі.
Й вони здаються казковими —
в розлогих і у фантастичних
дугах барв,
в яскравій свіжості тонів…
Та крижинка все тане,
зменшується,
вислизає з рук…
Ось уже остання крапля
стікає з пальців.

І знов мій світ стає буденним.

* * *
Можливо, і ми
станемо дорожчими
своїм істинам.

Можливо, й оце
непідробне чекання
колись-то завершиться смислом.

Можливо, пробачать нам все,
крім невласних доріг.

* * *
Це — острів стихії.
А ми в ньому —
просто туристи,
пляжники, відпускники.
І земля ця для нас —
лиш пісок та каміння.
А дерева і трави —
рослини без назв.
І навіть ця тиша
вже нам не належить.

* * *
Зернино душі,
як ти лишилась на світі
опісля гірких косовиць,
бучних молотінь
і пекельної випічки?

Чи, може, в тобі
ні снаги не лишилось
для іншої долі?..

* * *
У кожного стовбура
своя самотність.

У кожної гілки
своє чекання.

У кожного листочка
свій строк.

* * *
Раптом згадав:
треба стрічати весну.
Вибіг надвір — осінь.

* * *
Якби писати світ
на фарбами, а почуттями,
яку б картину
кожен з нас
намалював?

* * *
Від сліз твоїх
ніколи не врятуюсь.
Минуть віки,
а ти так само йтимеш
за мною вслід
розпачливим дощем.

* * *
Постраждаєш
за квітку на паперті
і за кригу в очах.
Постраждаєш
за спільний неспокій
і за усмішку власного дня.

Постраждаєш
за втолений біль
у чиїйсь незбагненній душі
і за пальмову віть
під небесними хорами.

Постраждаєш
і візьмеш назад
всі слова,
необачно розкидані…

І можливо, тоді
від обридливих пут
обереш
зовсім іншу
дорогу.

* * *
О заходе!
Твої малюнки неба
Іще ніхто не повторив.
Для цього, певно, мати треба
Такої ніжності порив,
Такої величі зухвальство,
Яких нам, смертним, не дано.
…Ми розміняли на малярство
Душі своєї полотно.

* * *
Весь вік веду
свій діалог:
сперечаюся
сам із собою.

Вже не знаю,
скільки у мене
внутрішніх голосів.

Душа
наповнює простір,
а час
вислизає у світ.


Додав: aleksgun (12.05.2010) | Автор: © Олександр Гунько
 
Розміщено на сторінці: Верлібр

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1947 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 6
avatar
1 shetamara • 22:35, 12.05.2010 [Лінк на твір]
Сподобався вислів:
"Ми вмонтовані в час
і вмуровані в простір."
А взагалі - hands hands hands
avatar
2 Did • 09:04, 13.05.2010 [Лінк на твір]
Майстерно, глибоко, змістовно, просто - дуже гарно!
avatar
4 aleksgun • 11:34, 13.05.2010 [Лінк на твір]
Спасибі!
avatar
3 aleksgun • 11:34, 13.05.2010 [Лінк на твір]
Дякую, Тамаро!
avatar
5 COCODE • 20:58, 13.05.2010 [Лінк на твір]
Весь вік веду
свій діалог:
сперечаюся
сам із собою.

Найбільше сподобалися ці строки. А в цілому все дуже гарно і......над нашою сутністю думати заставляєш. confu9
avatar
6 ЛюК • 22:46, 13.05.2010 [Лінк на твір]
Коли б читати ми могли серцями...


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect


leskiv: Щиро дякую. s-7


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz