Всі ми бачимо одні й ті самі речі, але враження від побаченого залишаються в нас, часом, досить різні. Так і тут. Підмічено все вірно. Твір залишає приємне враження. Успіхів вам!
Може, це й щастя, що вам, Олексію, так болить і нас не залишає байдужими? Ще дякую за: "...Хай кидає той, хто сам без гріхів...", бо, часом забуваємо істини, а коли нам нагадують про це інші, соромимося усвідомити, що також небезгрішні. Глибокий, змістовний вірш.
Як хочеться бути обранцем вашої героїні: ...Ступаю крок - тобі назустріч йду: Здається, я навчилася прощати... На мій погляд, навчитися умінню прощати неможливо - або воно є в людини, або відсутнє повністю. Як я зрозумів, прощати ви умієте, а ось чи оцінена ця риса вашого характеру іншими, то вже тема ваших наступних віршів. Чи не так? Сподобалася мені ваша відверта та щира поезія. Дякую.
Буденна, давня, проста, як правда, тема, але, не перестаю донині дивуватися вашому поетичному дару, у вашому вірші вона має своє, не схоже на інші, обличчя.