Яка ти красива у мене, Єдина дружина моя! Очей твоїх повінь зелена Травневим розмаєм сія... Жінка, колір очей якої так схожий на колір очей вашої героїні, також давно заміжня жінка і має двоє дітей. Підказати хто її чоловік? Сподобався ваш вірш щирістю, світлим смутком повіяло від нього.
Сокійно, мелодійно, виважено звучать ваші слова. "...Двом зима не страшна..." - просто і мудро. І головне - в своїх почуттях людям не слід соромитися віку.
Спостережливий і уважний ви чоловік, Олександре. Ціню такі риси в людях. Надіюся, що вас задовільнить така відповідь. Невмирущі опудала - вдалий і влучний вислів, краще, мабуть, не прокоментуєш, проте, нічого вже не зміниш у таких людях. Дякую вам.
Винуваті ми завжди самі восени і ранньою весною також крім самих себе в своїх негараздах нікого та нічого звинувачувати не потрібно. Згодний повністю з вами.