Дякую, Зоряно. Пишу просто і щиро, у моїх віршах не знайдете модерністських новацій, я завжди шаную і стараюся, по мірі своїх можливостей, продовжити класичні традиції корифеїв нашої поезії. Судячи з ваших відгуків, мені це інколи вдається...
Якби ви знали, Оксано, як мені приємно було читати ваш коментар. Ніколи б і подумати не міг, що хтось пильно стежить за моїми віршами, робить із прочитаного якісь висновки про мій творчий доробок. Дуже вдячний вам за той позитив, що принесли мені ваші слова.
Глаголите правду, бо Джин із протягнутою рукою зустрічається нам дуже часто. Одні шкодують його і віддають останнє, інші щось залишають собі, треті стараються зовсім не помічати старенького Джина...
"...Мріям в такт, що постійно танцюють в моїй голові." - слова, які відразу привертають до себе увагу. Катя це чітко підмітила. А вірш мені дуже близький, наче сам сказав про себе. Чесно...
Дуже добре, Світлано, ви почуваєтеся в образі вимріяної чоловіками жінки. Гарно вдається вашим словам проникати у віддалені куточки душі. І так у кожному творі!..
Категорично так заявляєте:"... Без тебе не жить...", що згадалося відразу, чомусь, багато подібних висловів у власному житті... Коли мені про це нагадують інші, або попадає само на очі, то, часом, приходиться червоніти, бо, хоч і окремо, але, слава Богу, живий і я, і мої адресати... Кохайте! Вже тільки ради цього мусимо жити.
У кожної людини почуття справжні. Комусь добре вдається їх донести до адресата, іншому не таланить це зробити, на жаль... Проте, всі ми прагнемо бути зрозумілими,почутими... Дякую.