А чому не коментуєте ви?.. Дотики водою змити, звичайно, можна, серце, якщо "нема у ньому чистоти" - не певен. У другому рядку останньої строфи зайві склади.
Спасибі, Катю. Поруч із моїм віршем, ваш вірш у коментарі звучить, наче перекличка пам'яті. Спасибі вам. Бачу, що людям різних поколінь минуле болить однаково.
Зрозуміло, Катю, зрозуміло все у вашому вірші і не тільки, бо аж занадто відверто та щиро написали його. Сподобалася робота, але порадив би зробити закінчення іншим. Ну, не звучить мені і не читається оте раптове "... Візьми запий гарячим чаєм." Проте, це, навіть, не порада, а моя думка, просто як читача.
Не дошукаюся нині слідів Вами відправлених, Катю, листів. Ніч десь блукають вони у дорозі І адресат ваш на мене не схожий... На жаль, бо кому не приємно отримувати такі поетичні подарунки? Немає, мабуть, таких.
І мені приємно, Тамаро, - ніби наяву зупинилася біля мене жінка, присіла поруч, помовчали вдвох, милуючись осінніми краєвидами і проганяючи сумні думки з своїх душ, та й розійшлися по власних справах задоволені такою зустріччю... Дякую вам.