В мовчанні слів ти чуєш тихий шепіт І захід сонця відкриває обрій мрій, В душі ти відчуваєш ніжний трепіт... Готовий ти тепер залишитись навіки в миті цій! Барвисте зарево торка зіницю Й з плечей твоїх паде турбот тягар, В безмежній зелені зриваєш черемшини китицю, Неначе в казці, що читав колись казкар! Сльзу роси ти бачиш на троянді, Кришталь душі торкає ця краса Зоря ранкова збудить тебе зрання, А сон оберігатиме твій Ангел миру і добра. Потік думок несе тебе у край чудесний, А серце прагне чистоти і каяття... і піднімаєшся ти, наче голуб, у заслін небесний ТЕПЕР ТИ РОЗУМІЄШ СЕНС СВОГО ЖИТТЯ?!
|