В мовчанні слів ти чуєш тихий шепіт
І захід сонця відкриває обрій мрій,
В душі ти відчуваєш ніжний трепіт...
Готовий ти тепер залишитись навіки в миті цій! Барвисте зарево торка зіницю
Й з плечей твоїх паде турбот тягар,
В безмежній зелені зриваєш черемшини китицю,
Неначе в казці, що читав колись казкар! Сльзу роси ти бачиш на троянді,
Кришталь душі торкає ця краса
Зоря ранкова збудить тебе зрання,
А сон оберігатиме твій Ангел миру і добра. Потік думок несе тебе у край чудесний,
А серце прагне чистоти і каяття...
і піднімаєшся ти, наче голуб, у заслін небесний
ТЕПЕР ТИ РОЗУМІЄШ СЕНС СВОГО ЖИТТЯ?!
| 
у Вас 
0
Марійко, а Ви на лаврах не спочивайте, а таки намагайтеся дослухатися до добрих порад, удосконалюйтеся, читайте більше різних поетичних творів. Висока оцінка - за ніжні поетичні образи. Молодець.
