Не біжи… Зупинися… Вже осінь...

Всього коментарів: 28
Порядок виводу коментарів: 1Спам 1 Medbrat • 22:34, 26.10.2009 [Лінк на твір] Коли читаю я слова душі, чиєїсь, незнайомої мені, здається з головою забира, прекрасні ті рядки у вірш-життя... Дякую,душевно написано 0Спам 3 Did • 06:08, 27.10.2009 [Лінк на твір] Тут, звісно, радості немає, Що сум охоплює мене. Не страшно, що життя минає, А гірко, що воно одне... 1Спам 12 Medbrat • 17:40, 27.10.2009 [Лінк на твір] Ну знаєте...мабуть у небуття, людина відійшла заспішно, якби дано було життя, прожить не раз,а трохи більше 0Спам 18 Did • 19:19, 27.10.2009 [Лінк на твір] Саме так, Олесандре. Добре зрозуміли суть сказаного... 1Спам 2 COCODE • 00:43, 27.10.2009 [Лінк на твір] Дійсно, потрібно радіти тому що маємо. Гарно. 0Спам 4 Did • 06:10, 27.10.2009 [Лінк на твір] Мабуть, так і потрібно жити. Інша справа, що не завжди вдається. Дякую. 1Спам 5 natalya-gurkina • 09:28, 27.10.2009 [Лінк на твір] гарно!!!!!! 5! 0Спам 9 Did • 17:29, 27.10.2009 [Лінк на твір] Щиро вдячний вам, Наталко, за добре слово та високу оцінку. 1Спам 6 45tom • 11:23, 27.10.2009 [Лінк на твір] Не сумуй… Не журися, що в осінь Залишається мало надій. Не судилося щось, не збулося, А що маєш – бери і радій! Хочеться і мені Вам написати-Не Сумуй ..Не журися,що в осінь...В осінню пору є також цікаве наповнене хорошими ділами життя!Банально,але все залежить від стану душі і її віку.А вірш -супер! 1Спам 10 Did • 17:33, 27.10.2009 [Лінк на твір] Головне - не вішати носа і жити повноцінним життям, незважаючи на вік та обставини. 1Спам 7 Марія • 12:18, 27.10.2009 [Лінк на твір] Змусило задуматись..........Гарно, а головне - ПРАВДИВО!!!! 0Спам 11 Did • 17:38, 27.10.2009 [Лінк на твір] Дуже добре, що гарно, що сподобався вам вірш. Може, дійсно, це тому, що правдиво?.. Спасибі вам, Маріє, за щирість і відвертість. 1Спам 8 Viktorivna • 15:40, 27.10.2009 [Лінк на твір] А я давно вже зупинилася, щоб намилуватися Осінню. Бачу що, також, Ви, поети , давно це зробили, щоб возвеличити ЇЇ у своїх віршах. Вікторе, Ваші вірші, на мій погляд, дуже змінилися. В них стільки позитиву (а я це ціню у першу чергу), що я завжди повертаюся до Вашої сторінки, щоб задуматися, або просто підняти собі настрій. Дякую за це. 0Спам 13 Did • 17:49, 27.10.2009 [Лінк на твір] Якби ви знали, Оксано, як мені приємно було читати ваш коментар. Ніколи б і подумати не міг, що хтось пильно стежить за моїми віршами, робить із прочитаного якісь висновки про мій творчий доробок. Дуже вдячний вам за той позитив, що принесли мені ваші слова. 1Спам 14 Zira • 18:06, 27.10.2009 [Лінк на твір] Одвічний осінній сум. Осінь - немов підсумковий рубіж, зупинка для усвідомлення важливих речей, час для роздумів. Щось упустили, щось відкинули, щось залишилось у серці. А життя триває... Гарно. 0Спам 15 Did • 18:59, 27.10.2009 [Лінк на твір] Дякую, Зоряно. Пишу просто і щиро, у моїх віршах не знайдете модерністських новацій, я завжди шаную і стараюся, по мірі своїх можливостей, продовжити класичні традиції корифеїв нашої поезії. Судячи з ваших відгуків, мені це інколи вдається... 1Спам 16 octava • 19:04, 27.10.2009 [Лінк на твір] Вітю, здорові були. Все дійсно по-осінньому прекрасно. І було б ще "кращіше", якби переглянули ось це місце: "Не сумуй... Не журися, що в осінь Залишається мало надій." Тут проситься чи розділовий знак (не сумуй... Не журися, що - в осінь" ( бо пропущено слово ідеш, прямуєш чи т.п.)) чи зміна цілої фрази: "не журися, що в осенІ мало надій" - потрудіться трішки, щоб досягти "вершини". 0Спам 19 Did • 19:26, 27.10.2009 [Лінк на твір] Вдячний вам, Світлано, за змістовний коментар. До ваших порад прислухаюся завжди, довіряюся їм повністю. 1Спам 21 Did • 19:57, 27.10.2009 [Лінк на твір] Електродом по металу Пишу різного чимало. Ні на мить не знаю впину, Щоб дивиться на "вершину"... 1Спам 17 shetamara • 19:09, 27.10.2009 [Лінк на твір] Послухала Вас: зупинилася, посиділа, відпочила і справді... Куди поспішати? Осінь... Осінь? Осінь!!!!! 1Спам 20 Did • 19:37, 27.10.2009 [Лінк на твір] І мені приємно, Тамаро, - ніби наяву зупинилася біля мене жінка, присіла поруч, помовчали вдвох, милуючись осінніми краєвидами і проганяючи сумні думки з своїх душ, та й розійшлися по власних справах задоволені такою зустріччю... Дякую вам. 1Спам 22 octava • 21:12, 27.10.2009 [Лінк на твір] Сім, Вітю! Сім жінок, кажу, зупинилося поки що біля Вас (якщо правильно порахувала): Вовк і семеро "кізоньок" 0Спам 23 Did • 22:09, 27.10.2009 [Лінк на твір] А чому Вовк і семеро "кізоньок", а не "Вовк" і семеро кізоньок? Здається дрібничка, проте все відразу суттєво змінюється... 1Спам 24 К@труся • 23:50, 27.10.2009 [Лінк на твір] Гарний вірш, справді гарний. І нічого додати.... 0Спам 26 Did • 06:34, 28.10.2009 [Лінк на твір] Радий, що вірш вам сподобався. Дякую. 1Спам 25 Nemo • 01:26, 28.10.2009 [Лінк на твір] Ну і що, що осінь, сиро, Не вгамуєш настрій мій, У калюжу стрИбну щиро, Падай лист і дощик лий! 5.0. - віршуєте чудово. Хочеться жити. А осінь - це моя пора. Тому ніколи не сумую. 0Спам 27 Did • 06:37, 28.10.2009 [Лінк на твір] Спасибі, Олександре, за вже очікуваний віршований коментар, за високу оцінку. 0 28 spydut • 17:11, 02.10.2021 [Лінк на твір] Зрозумій ... сьогодні вже осінь попросилась життям на папір ... !

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі