Не біжи… Зупинися… Вже осінь Розпалила холодні вогні. Поміж хмар усміхається просинь, Наче згадка про сонячні дні. Не спіши… Відпочинь… Це вже осінь В’ється тихо в мереживах дум. У світанках її безголосих Заховався непроханий сум. Посиди… Помовчи… Це вже осінь Розпанахує жур самоти. Чом, козаче, соромишся досі Розпрощатися з літечком ти? Не сумуй… Не журися, що осінь Залишає все менше надій.
Не сумуй… Не журися, що в осінь Залишається мало надій. Не судилося щось, не збулося, А що маєш – бери і радій! Хочеться і мені Вам написати-Не Сумуй ..Не журися,що в осінь...В осінню пору є також цікаве наповнене хорошими ділами життя!Банально,але все залежить від стану душі і її віку.А вірш -супер!
А я давно вже зупинилася, щоб намилуватися Осінню. Бачу що, також, Ви, поети , давно це зробили, щоб возвеличити ЇЇ у своїх віршах. Вікторе, Ваші вірші, на мій погляд, дуже змінилися. В них стільки позитиву (а я це ціню у першу чергу), що я завжди повертаюся до Вашої сторінки, щоб задуматися, або просто підняти собі настрій. Дякую за це.
Якби ви знали, Оксано, як мені приємно було читати ваш коментар. Ніколи б і подумати не міг, що хтось пильно стежить за моїми віршами, робить із прочитаного якісь висновки про мій творчий доробок. Дуже вдячний вам за той позитив, що принесли мені ваші слова.
Одвічний осінній сум. Осінь - немов підсумковий рубіж, зупинка для усвідомлення важливих речей, час для роздумів. Щось упустили, щось відкинули, щось залишилось у серці. А життя триває... Гарно.
Дякую, Зоряно. Пишу просто і щиро, у моїх віршах не знайдете модерністських новацій, я завжди шаную і стараюся, по мірі своїх можливостей, продовжити класичні традиції корифеїв нашої поезії. Судячи з ваших відгуків, мені це інколи вдається...
Вітю, здорові були. Все дійсно по-осінньому прекрасно. І було б ще "кращіше", якби переглянули ось це місце: "Не сумуй... Не журися, що в осінь Залишається мало надій."
Тут проситься чи розділовий знак (не сумуй... Не журися, що - в осінь" ( бо пропущено слово ідеш, прямуєш чи т.п.)) чи зміна цілої фрази: "не журися, що в осенІ мало надій" - потрудіться трішки, щоб досягти "вершини".
І мені приємно, Тамаро, - ніби наяву зупинилася біля мене жінка, присіла поруч, помовчали вдвох, милуючись осінніми краєвидами і проганяючи сумні думки з своїх душ, та й розійшлися по власних справах задоволені такою зустріччю... Дякую вам.
Ну і що, що осінь, сиро, Не вгамуєш настрій мій, У калюжу стрИбну щиро, Падай лист і дощик лий! 5.0. - віршуєте чудово. Хочеться жити. А осінь - це моя пора. Тому ніколи не сумую.
Зрозумій ... сьогодні вже осінь попросилась життям на папір ... !
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn:Ото ж бо. Дбайте про ваше здоров’я, а Пегас, може, до вас сам прилетить, чи якась Муза. Медитуйте і намедитуєте спокій та повагу до усіх. І
ivanpetryshyn:Ну, ображати іншого- це, мабуть, ваша сильна сторона. До речі, я вашої оцінки не просив. Чи дуже сильні ваші творіння, я ще не дивився, але
ruhlyvy:Отож, Бог таки допоможе! А Вам має ще капітально допомогти пан Гонта, бо всяк інший Адмін на його місці давно закрив би Вашу сторінку за Ваш ХРОНІЧНИЙ флуд, і бажання
у Вас 
1
