І хату шкода, і нових безхатченків... Серцем розумію, а ось мізками не вдається... Непередбачливі ви у гніві, жінки... Вірш написаний дуже майстерно, щиро і з болем, просто й зрозуміло, байдужим читача не залишить.
І мені сподобалася балада, але ніяк не можу зрозуміти ось цей рядок, Катю: "...І опали зірки, наче листя, з чола..." Щось тут не так. Мабуть, про Марію При... Ні, нехай гадають...
Все вірно - не міняюся! Не знаю тільки, це добре чи погано. Вдячний вам, Світлано, за коментар - справжню поезію. Розвеселили зрання мене, може весь день тепер радісним буде.
Щиро, зрозуміло, мелодійно, не вірш - пісня! Залюбувався вашою дружиною і я, проте, не ревнуйте, бо куди мені до такого дбайливого чоловіка, яким являєтеся ви. Заздрю ранковій свіжості вашого почуття.
Безкрайнє, глибоке ваше озеро кохання... Черпаєте цілющу воду з нього, а воно не міліє. Багато народу вам заздрить, Світлано, я не боюся помилитися, правда.
Вдячний вам щиро, Оксано, за аплодисменти, радий, що сподобалося написане Віктором, що зрозумілий став вам, чесно... Мені приємно було читати ваші спова.
Перші рядки - класика!!! Тамаро, ой гарно у вас виходить співчувати, радити - любити! Не наступіть лише на мій кашкет, будьте уважними... Ви - молодець!