Колись долала власне лихо З останніх сил, з останніх сил, Тому й наважилась в молитвах У Бога спокою просить. Жаданий спокій! Врешті - ось він!!! В ладу застиг останній нерв. Та у життя приходить осінь І що тепер? І що тепер? Та хоч на мить в гарячий липень, Мій Боже, душу відпусти, А потім буду пити, пити Гірку отруту самоти...
|