Акордом осінь визріє прощальним,
Вкарбовуючи в душу кожен звук.
І спалах щастя – дотик ірреальний
В контексті неминучості розлук. І Розпачливість прозорого повітря
І терпкість – у судомному ковтку.
Згорить багрянець серцем на пюпітрі,
Підхопить вітер терцію хитку. Воно було, прекрасне наше літо –
Знак долі, піднебесний розмах крил…
Допоки ще надія буде тліти,
Ми підемо…Наскільки стане сил. Заплаче золотом за нами завірюха,
Закрутить-зашумить у небуття. .
І витре час байдужо-владним рухом
Найкращі миті нашого життя.
| 
у Вас 
1
