В любові крила є великі І гріє серця теплий дар, Зникають образи безликі, У мого серця є тепер володар! Любов моя, люблю тебе! Даруєш радість ти мені… За душу почуття беруть мене, Коли дивлюся в очі я тобі. Ти – моє сонце! Всесвіт мій! Ти – здійснення всіх моїх мрій! Потоком пристрасті мене несе… Життя моє, ти – моє ВСЕ!!! Я дякую тобі за кожну незрівнянну мить, За кожний теплий ранок й світлий вечір, За те, що кров моя у жилах так кипить, Коли так ніжно ти береш мене за плечі! Коханий, любий, незрівнянний… Любові купідон до нас був невблаганний! Побачив нас він в мить оту… Та заточив на нас свою стрілу! І полетіли ранки, ночі, вечори і дні, Горять тепер у нас в очах вогні, Бо не одні ми…більше не одні! Я дякую тобі за літо, осінь, зиму і весну, Коли ти поряд був й тримав мене за руку, Коли ти поруч йшов…ти біля мене й зараз йдеш… За мене щасливішу більше не знайдеш!!!
|