Тебе зустріти звіддалік -Забути і не знати, Що друга вже не перший рік Приваблює в Карпатах. В далеких Альпах - ворожба, А тут - печаль розлуки. Тебе придумав я хіба, Як пізнім гостем стукав?..
З вигуками ''браво!''не один я прочитаю цей вірш. Заздрю цій юній закоханості, котра здатна творити дива. Нехай вона ніколи не залишає вас! Скільки віри у людей, закоханості в них, - рідко нині в кожного із нас знайдеться в серці. ВЗАЄМНО!
Ось так і я. Година пройшла, як повернувся від памятника Шевченка в пригніченому стані.Чого тільки там не почув? Усі люди злі, ображені якісь, говорять, як на виборчих дільницях. Це ті, кому давали слово. Другі стоять, уважно слухають не виступи, а заклики партійних лідерів і, склалося враження, чекають лише їхньої команди покласти свої голови за Україну. Набридли вже ці балачки. Любиш Україну - підтримуй президента! Звинувачувати його можна у всьому, але не в національному питанні. Боляче сприймаю такі речі, серцем реагую на несправедливість... Ось такий і буде наступний вірш.
Не розумію сам чому і відкіля взялося ''ніби''? Коли вранці друкував, здається, був уважним. Тут справа не в приголосних навіть - зайвий склад появився. Уникав повторення ''як'', мабуть, більше нічим собі пояснити не можу цю помилку. Дякую за коментарі і окремо - за спостережливість. Софія, що в душі - те на папері! У вас по іншому часто буває?
Якщо я правильно зрозумів, то попаданням у ціль являються процитовані мною двоє рядочків вашого, не полінуюся зайвий раз повторити, гарного вірша? Все інше служить просто його талановитим оздобленням. Віднині кави у вас побільшало - навчатися ворожінню буде із чим...
Шановні друзі. У використовуванні паном Василем близьких йому з дитинства слів потрібно бачити не данину традиції, а може слід сприймати це, як свідоме новаторство, збагачення українського поетичного слова. Нам слід завжди памятати, що рідна наша мова в тих краях донині перебуває під сильним впливом польської та інших іноземних мов. Чомусь ніхто не звертає уваги на безперечне багатство його лексики. Щодо діалектизмів, наголосів, то і в класиків знайдемо чимало слів і зворотів, тепер не уживаних, а цілий ряд наголосів у їхніх творах - розходиться з сучасною літературною практикою. Дякую.
Леонідівна! Думка - є, почуття ваші - зрозумілі, тільки порадуємося, що все добре, але ця радість сьогодення вже так переповнює вас, що ви зовсім не звертаєте уваги на рими. Придивіться , вчитайтеся, виправте...Орхідеї нові подарують, а вірш залишиться недопрацьованим. Дякую.
Гарний вірш. Після КОДЕКСУ, стає зрозумілішим мотив гордої самотності і індивідуальної боротьби автора з темними силами суспільства, його боротьби з обставинами особистого життя. А в останніх двох рядках - ключ до повного зрозуміння вірша. Дякую.
Почуття гордості переповнюють, душа автора співає... Прикро тільки, що спів чують мало людей оточуючих нас, не бажають підхопити і продовжити добрі слова. А ''Чорну раду'' памя'тати слід, щоб не було повторення історії... Дякую.
Протягом життя поет проходить кілька творчих циклів, рухаючись вверх по спіралі розуміння і сприйняття природи, суспільства, духовного світу. Творчі люди завжди являються свідками цих процесів, відчуваючи, часом на собі, як, буває нерідко і таке, трагічно вони проходять. Про це вже багато написано, не менше буде сказано і в майбутньому. Після прочитання кодексу, його автор видається чомусь таким собі озброєним римами всезнайкою, а місцями навіть заперечує чи спростовує придумані тверження. А тепер спробую пояснити свою думку. ...ТОВАРИШАМИ НЕ СТАЮТЬ, ТАКИМИ РОДЯТЬСЯ ОДВІКУ... Красиві пафосні слова, які чомусь заперечують другі ...ПОТРІБЕН ЧАС, ЩОБ ДРУГОМ ДІЙСНО КОГОСЬ НАЗВАТЬ... ...ЗНАЙТИ В ЮРБІ ЛЮДЕЙ ЗІ СТО БЛИЗЬКИХ СЕРЦЯМИ СЕРЦЮ ТВОМУ... Почав, було, уже радіти за пораду автора, як відразу беззаперечно і категоричио ...ІЗ НЕОБХІДНОСТІ НЕ РАДЖУ ''ДРУЖИТИ'' Я ІЗ КИМОСЬ ВАМ... А як справи у нас із духовною необхідністю? Мабуть, також не можна дружити і так... Сам кодекс викликає більше запитань, чим дає відповіді на них. Повинно ж бути зовсім навпаки. Проте, не слід водити по ньому лише червоним олівцем. Окремі частини праці, і таких чимало, підкупають глибиною думки, простотою, віють свіжістю ЗАВДАННЯ ДРУЖБИ - ЗНАТЬ, ЩО ТИ НЕ БУДЕШ САМ НІДЕ БЛУКАТИ. ЩО Є ДЕСЬ ТОЙ, ХТО В МИТЬ БІДИ ЗАВЖДИ УСТИГНЕ РУКУ ДАТИ. Щирі і добрі рядки, свій підпис під якими повинен поставити кожний.
Кожний із нас, безсумнівно, перебуваючи в якості читача, глибоко переконаний у своїй правоті оцінки прочитаного. Сподобалося - хорошо, а якщо ні - погано. Це давно відоме загальне правило. Один шукає в поезії приємних спогадів, другий - любитель природи, коли не зустрічає її в віршах, одразу не сприймає їх і заперечує майстерність таких авторів, третій - хоче знайти звичні лише йому одному образи і думки, згадки про речі, які подобаються найбільше... Продовжувати перелік можна безкінечно довго. Проте є багато читачів-друзів. Такі читачі уважно читають тексти, буває, запам'ятовують їх, декламують, стаючи непоміто чи несвідомо для себе ніби їх авторами. Ось так буває завжди. Тому я готовий до різних висловлювань стосовно своїх віршів і завжди сприймаю їх із вдячністю.
Дуже гарний вірш, оповитий легеньким димком мрійливості, загадковості. Чомусь відразу привернуло увагу і запам'яталося МАЛА ЛЮДИНА СПРАВДІ ЗАМАЛА УСЕ ЖИТТЯ НЕСТИ ВАЖКУ ПРОВИНУ. Творчих успіхів вам і натхнення у ворожінні.
Саме так. Вірш присвячений людині, котра вже довгий час поруч зі мною. Вона байдуже відноситься до моіх віршів. Це мене завжди дратує. Може тому і появилися слова ОХОПЛЕНИЙ ЖУРБОЮ, ЛЮБЛЮ ТЕБЕ Й ТАКОЮ. Час від часу, щоб привернути її увагу до своєї писанини, появляються ТРИКУТНИКИ. Ось таке пояснення останнім віршам.
Леся, щиро вдячний вам за небайдужість. Було приємно читати ваші слова. Чесно. А ви спробуйте, будь ласка, мої наспівати про себе. Обов'язково скажіть після цього про свої відчуття, як жінка...
');
var elem = $(elem);
elem.find('img').hide();
elem.append(waitImg);
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam') ? 0 : 1; // invert - 'data-not-spam' should contain CURRENT 'notspam' status!
$.post('/index/', {
a : 101,
scope_id : uCoz.spam.config.scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
waitImg.remove();
elem.find('img').show();
if (response.error) {
alert(response.error);
return;
}
if (response.status == 'admin_message_not_spam') {
elem.attr('data-not-spam', true).find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam-active.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).hide();
} else {
elem.removeAttr('data-not-spam').find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).show();
}
//console.log(response);
});
return false;
};
uCoz.spam.report = function(scopeID, messageID, notSpam, callback, context) {
return $.post('/index/', {
a: 101,
scope_id : scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
if (callback) {
callback.call(context || window, response, context);
} else {
window.console && console.log && console.log('uCoz.spam.report: message #' + messageID, response);
}
});
};
uCoz.spam.reportDOM = function(event) {
if (event.preventDefault ) event.preventDefault();
var elem = $(this);
if (elem.hasClass('spam-report-working') ) return false;
var scopeID = uCoz.spam.config.scopeID;
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam');
var target = elem.parents('.report-spam-target').eq(0);
var height = target.outerHeight(true);
var margin = target.css('margin-left');
elem.html('').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('
' + response.error + '
');
} else if (response.status) {
if (response.status == 'message_spam') {
context.elem.text(uCoz.spam.sign.notSpam).attr('data-not-spam', '1');
var toggle = $('#report-spam-toggle-wrapper-' + response.message_id);
if (toggle.length) {
toggle.find('.report-spam-toggle-text').text(uCoz.spam.sign.hidden);
toggle.find('.report-spam-toggle-button').text(uCoz.spam.sign.show);
} else {
toggle = $('
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('