* * * А роки летять, мов кулі, Менше вже кують зозулі – Скоро тіла насолоду Старість висмокче до дна.
Скоро зморшками пооре Наші душі, наші мрії, Наші весни, мов повії, З іншими підуть у ніч.
Скоро згаснуть наші ранки, Стануть шторами фіранки, Зорі – краплями вина.
Тож цілуй мене негайно, Хай нам буде нині файно, Хай кохання не мина.
|