Я виходжу з дому і вмикаю плеєр, Вуха розриває музики конвеєр, Та, принаймні, розум мій не чує бруду – Люди всі, мов риби, розкривають губи. Я беру на очі чорні окуляри – Світ зникає в ночі і лише примари, Тіні скрізь блукають і шукають чудо, Задаремне щастя серед моря блуду. Я вдягаю куртки капюшон на лоба, Вештаюсь у юрбах без мети, як робот, Я ховаю вираз власного обличчя І тримаюсь завжди близько від узбіччя. Я – безмовний свідок буття вже чужого, Я втрачаю розум, молячись до Бога, Бо не можу більше світ я цей впізнати, Він змінивсь на гірше, я боюсь ним стати.
Цей вірш написаний якраз з метою захисту власного світу. Його рядки я згадую найчастіше. Майже щодня. І він, на превеликий жаль, стає аксіомою мого щоденного оточення. Я через нього все сказав і ще ніхто не зміг заперечити його ідеї. А кольорів достатньо навіть від того, що Ви його сприйняли і відчули необхідність змін. А, відтак, мій віршований задум досягнув мети. Дякую усім за коментарі. Ніхто.
Гарний вірш. Після КОДЕКСУ, стає зрозумілішим мотив гордої самотності і індивідуальної боротьби автора з темними силами суспільства, його боротьби з обставинами особистого життя. А в останніх двох рядках - ключ до повного зрозуміння вірша. Дякую.
Чесно кажучи, я теж частенько думав про те, що чим далі - тим більше молодих людей у темних окулярах та навушниках зустрічаєш на вулиці. Це справді намагання захистити себе і свій світ від бруду та суцільного обману, від суспільної агресії... Але ж світлих людей на світі набагато більше, варто просто глянути на світ без окулярів. Людина бачить те, що сама хоче побачити! А за вірш ставлю тверду "5"!
ти знаєш не спирийми це за образу, але я також не помітила рими у таких словах, як: Я беру на очі чорні окуляри – Світ зникає в ночі і лише примари, Тіні скрізь блукають і шукають чудо, Задаремне щастя серед моря блуду. Я вдягаю куртки капюшон на лоба, Вештаюсь у юрбах без мети, як робот,
Відкрий мене, Відчуй мій пульс, Забудь сумне, Хай я не Стус, Та я, мов струм: Візьми контакт, Ввімкни в свій ум, І ти в антракт підеш від дум, Ти станеш мною, Я – листком, ...Із болем чи любов’ю, Близьким тобі містком У віршів паранойю, Де мить – життя, Де ти – "Три крапки", Кохання – це "Історія буття", А зло – паперів папка. Надіюсь, ти знайдеш Все те, що тут шукаєш, Бо вірш не має меж, Це віртуальна крапля раю.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к
у Вас 
0
