Катерино... Пане Іване, дивіться уважно на наголоси в рядках, я їх виокремлю великими буквами, а потім скажете про те, чи є тут ритміка: Я зустрІну свІтло тЕпле, В жИття дозвОлю увійтИ. СтрУм йогО зайдЕ до мЕне - ДлЯ дИва, лАду, для метИ.
Бо любОв такА прекрАсна, Що без нЕї немА життЯ. З нЕю вся дорОга Ясна, Від сЕрця до свогО чуттЯ. ЦЕй напІй я п'Ю безмІру, ДжерелОм щЕдрого питтЯ. МАю нАстрій, мАю вІру Й кохАння мАю для життЯ... Повірте мені, - читати подібні вірші дуже важко!..
Зауважень, щодо вірша, в мене є чимало, Ірино, але сподіваюся, що про все тобі вже в приваті сказала п.Катерина. Тема гарна, а ось її викладення не зовсім.
Дякую вам, Катю. Щоб не виникало більше ніяких сумнівів, я відразу вніс зміни. Хотів написати "рідний", але це було б повторення, а щодо "наший", то вже були зауваження, отже довго не роздумував...
Галино, буває, дуже приємно, коли зовсім незнайомі мені вишгородці, дізнавшись десь, чи від когось, мій номер телефону, дякують за якийсь із віршів. Зазвичай, так трапляється на свята...