Ти, Софіє, сумуєш, а я що роблю?.. Приїзджай до нас!!! Тільки всім зараз і говорю, - нічого не обіцяю на кінець січня та початок лютого, а особливо - на другу половину квітня... Дякую тобі.
Собі таким, Василю, я також подобаюся, але рідко кому з нас вдається сховатися від правди життя, та й чи потрібно це робити?.. Дякую за побажання, проте, впевнений, що щось у майбутньому буде не так, як хочеться... Дякую.
Софіє, мені удвічі приємно, що на наших очах хлопча виросло в козака, який чудово розуміється в тому, що: Амур, той ніколи не б'є в холосту. Це вже, дорога моя, - розуміння життя в поетичній мові. Сашко, наснаги тобі!..
Я не хочу, аби хтось подумав, ніби я ратую за те, аби ми всі писали так, як це робить Софія, бо то - неможливо, просто я хочу сказати інше - наші вірші повинні бути цікавими, змістовними та легкими для сприйняття та читання, як усі її вірші, а не лише останній, із розміщених тут, на сайті... Софіє, - я пишаюся нашою дружбою.
Дякую за пораду, проте хочу зайвий раз усім нагадати те, що я - оптиміст, отож ніколи не боюся накликати біду своїм словом, завжди вірю в те, що все буде добре попри всі життєві негаразди.