Не сподівався, Галино, що комусь ще пам'ятається давнє: Не стихає біль, а щем Точить кожен вечір - Старість сіла тягарем Матері на плечі... Добру пам'ять маєш... Приємно, правда... Дякую тобі.
Пилипе, невже зола горить?.. Адже спочатку було: - "...над Землею, що в золі." А вже далі - "Планета хвора - вся в огні." Катю, "міткою в чолі" не зганьбиш, а ось "міткою НА чолі" - можна... Останні рядки, мабуть, краще подати так: Любов'ю чистою без міри, Нехай вона єднає нас!
Я, Софійко, вже ніде ніяких шляхів не шукаю, просто намріялося сьогодні трошки спросоння, може, назавтра на подібне вже інший погляд буде... Дякую тобі.