Ясно усвідомлюючи, що то марна справа, ми з віком чомусь іще сильніше продовжуємо вірити та сподіватися на неможливе. Ось так і живемо, Наталю. Дякую тобі.
Якщо ми, попри всі життєві негаразди, продовжуємо вірити в дива, - все в нас, Катю, буде добре. З наступаючим Новим роком! Добра та здоров'я Вам! Нехай щастить!..
Навзаєм, Олексію!.. З неприхованим нетерпінням, сьогодні я дуже сподіваюся на таку очікувану зустріч із тобою в наших краях. Наснаги!.. Щастя!.. Здоров'я тобі, друже!.. Дякую.
Навзаєм, пане Іване!.. Придумали нам у дитинстві казку, в яку ми щиро тоді повірили, а тепер дивуємося - на кого наші діти та онуки схожі?.. Ніщо не міняється в житті... Дякую вам.
Олексію, а якщо: ...Неначе духмяного запаху хвоїї... Здається, але не певен, ти просто подумай про коефіцієнт прозорості, адже написав тут усе правильно - не "над столом", а "за столом"... Миттєвіть життя промайнула, як сон... З наступаючим Новим роком!
Чи не багато "сургуча" у твоїх віршах?.. Коли "небеса сургучем спалахнули", все виглядало дуже привабливо, та ось коли "сургучем щось упало намисто" - звучить уже малозрозуміло... А якщо внести якісь зміни ось у ці рядки, де збіги приголосних: Жити світлоМ, Й В КРасі - недаремно, Жити в світлі чарівно, Й В КРасі, - адже п'ять приголосних підряд рідко зустрічається навіть у прозі, а це ж вірш?..