Снували мимо
потяги, мов коні,
Котрих до стійла
завести не зміг.
А я стояв
мовчазно на пероні,
Вдихаючи повітря
дальній сміх.
Німів так довго
в натовпі дзвінкому,
Що встигли
поріднитися уже
Не лише ті, хто
їхали із дому,
А й ті, кому в
домівці все чуже…
29.12.11
|