Буває так, коли поволі
Дощ омиває нудно скло,
-
Я проганяю з тіла
кволість
Негоді видимій назло.
Слова підкорюю і рими
У самоті своїй німій.
Здається, часом, -
невтомимий,
Веду запекло з ними
бій.
То переможу я в двобої,
То переможцями – вони!
То просто душу
непокоять,
То проганяють спокій,
сни…
05.10.11
|