Наталю, невже годинник тікає "тік", а не "тік - так"?.. Катю, дуже невдалий образ: "Упали мокрим снігом думки, йдучи у брід..." Щось тут не так, чи не так?.. Після "як іній" проситься кома... Успіхів вам!..
Роксолано, а ти певна, що "ожИло", а не "ожилО"? Шкода, що тлумачний словник далеко від мене... А далі - "лунко" й "дзвінко", - думаю, що одне з цих слів у рядочку зайве. Милозвучніше буде "навсібіч", але то на твій розсуд... Правильно "тонкА", а не "тОнка", як у тексті... Після Лева, необхідно поставити кому... "Метеор" і "стожар" важко назвати навіть приблизною римою... Це те, що відразу впало в очі, отож подумай над тим, як внести зміни, бо вірш приваблює якимсь небесним магнетизмом, але не сія яскраво.
Для багатьох К.Р. дійсно загадкова, та не для тебе, Олексію! Отож не лукав!.. Повз мою увагу рідко хто з них проходить мимо, намагаюся по мірі сил написати багатьом жінкам вірші, проте, повір, не всім їм таке подобається. Дякую тобі.
Ось, бач, як буває, Наталко, - спочатку я зігрівав свою душу, читаючи твого вірша, а тепер навпаки - тобі тепло та затишно на моїй сторінці... Дякую тобі.
Дякую тобі, Роксолано, за змістовний коментар. Нічого змінювати тут не стану, адже порівняння ти зрозуміла вірно, а вже чи вдале воно, чи ні - нехай при нагоді скаже моя ЛГ, бо їй іще не читав цього вірша...
Це точно, що не про очі!.. Пригадую, як колись давно мене запитали про колір очей дружини, і я не зміг відповісти на це простеньке питання... Мабуть, не заглядав у них, дивився на щось інше, більш привабне... Гарний вірш, Олексію, з тонким підтекстом...
Ось тут, я з тобою, Василю, погоджуюся - не в коментарях щастя, просто золоті слова... Я привітав Світлану, як завжди це роблю, зранку, без зайвого галасу та недорозумінь... Привітав щиро, адже дуже поважаю її, ціную її думку, дослухаюся до порад... Нехай щастить їй!..
Роксолано, над віршем варто ще попрацювати, адже вже в першому рядочку спіткнувся, бо не "пИшу", а "пишУ". Радив би в четвертому рядку змінити "і тайни", на "всі тайни", переконаний, що ти зрозуміла навіщо. Перед "чи маю", слід поставити кому, а далі - "...папір на столі та житло", погодься, що так звучить краще. "МЕні", "мОю, "мОє" , бачу, проросли в тобі міцно й надовго, адже не "мОю", а "моЮ", "моЄ". Ось те, що спросоння кинулося мені в очі. Сподобалася рима "про - перо", зрозуміла твоя думка, ідея вірша, отож виправляй і будемо разом радіти гарно зробленій роботі. Наснаги!..
Одвічна, давня тема. Тут важко вигадати щось нове, не спіткнутися на старому, отож удвічі приємно, коли хтось із авторів намагається показувати свою первинність. Мені дуже радісно стає, коли це вдається комусь із нас... Хай щастить тобі, Валеріє, й надалі!
Гумор, як на мене, досягається в усмішках несподіваним комічним трагізмом: Не рубай же з плеча, Бо кінцівки не регенерують. Такого порядку сум із сміхом стверджує повноту життя. Гарна робота, друже.
Софіє, але ж не можна не визнати, що прекрасні людяні почуття водили рукою Роксолани тоді, коли вона писала ці напрочуд гарні рядки, отож те, що варто дрібнити вірш на частки, в мене викликає сумнів - загубляться поодинці...