Все ожило під рухом Гекати, Персеїди оздоблюють ніч- Зорепади, рясні зорепади Лунко й дзвінко летять вусебіч!
Доторкнись- зазвучить кришталево Промінь місяця- срібна струна... Від ядра, що в сузір"Ї у Лева Легко лине у Всесвіт луна
Надгустим, магнетичним пульсаром, Закалатає серцем живим Від музичної хвилі удару- Ліра звуком озветься легким.
Веронічин розвіється волос, А в кучEрях жаріють сонця- Хто не чув її зоряний голос, Хто не бачив ясного лиця
Той, напевнo, утратив півсвіту Діамантових, росяних щасть! Хто відчув ту красу небом звиту- Той повіки її не віддасть!
Запрягаймо но коней космічних- Їхні гриви - комети -хвости. Злетимо до орбіт і ще вище, Де планети і Божі мости.
Розгортається Альфа Центавра, Зоре- Діва вдягає вінець, Що в самого Хірона- Кентавра Відкупив їй небесний Стрілець. . Глечик випав із рук Водолія- Та нічого,- воно не біда! отякраз для огнистого Змія Не завадила б чиста вода,
Бо пожежа розлилась рікою, він летів, наче сам метеор, А тепер от зорею жаркою Палахкоче неначе стожар!
В злотогранній своїй колісниці Прошмигнув через світ Фаетон. А з хоралів небесних дівиці Наслухають тремкий камертон
Від народження юної зірки- Треба ж чути які це дива!!!- Що аж плітки літають, говірки Про новину в сузір"ї ! Бува,
Що вдаряє копитцем в Світила, Пролетівши, невтомний Пегас!- Щоб Вселенна повіки світила! Щоби світ наш ніколи не згас .
Там галактик розкручені свастя- Механізми з годинників дна, А я з дому ловлю оце щастя Крізь квадратик малого вікна.
То й не дивно, що в мене безсоння, Коли стільки мистецьких творінь Лине з неба!- і я на осонні, На витку променистих горінь!
|