Все ожило під рухом Гекати,
Персеїди оздоблюють ніч-
Зорепади, рясні зорепади
Лунко й дзвінко летять вусебіч!
Доторкнись- зазвучить кришталево
Промінь місяця- срібна струна...
Від ядра, що в сузір"Ї у Лева
Легко лине у Всесвіт луна
Надгустим, магнетичним пульсаром,
Закалатає серцем живим
Від музичної хвилі удару-
Ліра звуком озветься легким.
Веронічин розвіється волос,
А в кучEрях жаріють сонця-
Хто не чув її зоряний голос,
Хто не бачив ясного лиця
Той, напевнo, утратив півсвіту
Діамантових, росяних щасть!
Хто відчув ту красу небом звиту-
Той повіки її не віддасть!
Запрягаймо но коней космічних-
Їхні гриви - комети -хвости.
Злетимо до орбіт і ще вище,
Де планети і Божі мости.
Розгортається Альфа Центавра,
Зоре- Діва вдягає вінець,
Що в самого Хірона- Кентавра
Відкупив їй небесний Стрілець.
.
Глечик випав із рук Водолія-
Та нічого,- воно не біда!
отякраз для огнистого Змія
Не завадила б чиста вода,
Бо пожежа розлилась рікою,
він летів, наче сам метеор,
А тепер от зорею жаркою
Палахкоче неначе стожар!
В злотогранній своїй колісниці
Прошмигнув через світ Фаетон.
А з хоралів небесних дівиці
Наслухають тремкий камертон
Від народження юної зірки-
Треба ж чути які це дива!!!-
Що аж плітки літають, говірки
Про новину в сузір"ї ! Бува,
Що вдаряє копитцем в Світила,
Пролетівши, невтомний Пегас!-
Щоб Вселенна повіки світила!
Щоби світ наш ніколи не згас .
Там галактик розкручені свастя-
Механізми з годинників дна,
А я з дому ловлю оце щастя
Крізь квадратик малого вікна.
То й не дивно, що в мене безсоння,
Коли стільки мистецьких творінь
Лине з неба!- і я на осонні,
На витку променистих горінь!
| 
та
у Вас 
1
Дякую, подруго! 
Щось мені таке видається, що я це світіння бачу навіть крізь простір і час... 
