Пилипе, та вона вже давня, ця пісня. Спочатку це був віршований коментар, потім вніс зміни в його закінчення, розмістив на "Поетичних майстернях", отож Наталка цей текст читала вже двічі, а сьогодні пригадав, що цього вірша не було на нашому сайті і вирішив розмістити ще тут... Дякую вам.
Якове, а якщо я помилюся?.. Ти можеш впевнено сказати сьогодні нам усім про те, що з нами буде весною? Я - ні! Не беруся просто, але й надії не втрачаю в те, що буде все в нас добре, проте, боячись помилитися, бо все таки не певен у цьому, додаю оте "мабуть"... Дякую тобі.
Коли ж ви уже не гратися словами почнете, а вдумливо працювати над ними?.. Уже в першій стопі не все гаразд із наголосами, у другій очевидна путаниця: - Слово - це добірні зерна... Слово - однина, а тут мова не про зернинку одну, а про зерна, тож повинно бути не слово, а слова, чи щось із зернами слід робити?.. Куди ви поспішаєте, Катю? Чому не помічаєте дитячих помилок?..
Ну, навіщо ти так категорично, Олексію? Мені всі мої жовтневі вірші подобаються, чого, на жаль, не можу сказати про багато їх попередників. Про це яскраво свідчить і велика кількість переглядів моїх віршів останнім часом... Дякую за все тобі, мій друже.
Повністю погоджуюся з тобою, Олександре, і поділяю твою занепокоєнність. Неприємно й мені, коли "незрілі" вірші постійно появляються на сайті, а їх автори ніколи не прислухаються до порад, римують, як попало, все підряд, зовсім не працюють над словом. Дякую тобі за небайдужість до чистоти рідної мови.