Слова - множина, отже вони повинні рватися із грудей, як пташки, а не одна пташка... Слова у вірші якісь сухі - як не клади їх у багаття рядків, тепла від них мало.
Дуже багато в мене є зауважень щодо форми ( і не тільки) цього вірша, проте, пане Іване, не стану їх озвучувати тому, що поезія, наче метелик, з якого легко можна стерти той пилок, що дає йому власний колір, а тут, на жаль, варто було б говорити про пил, прибирання котрого займе багато часу...