Галино, я не вітер, проте ось зараз зайшов до квартири, перед цим побувавши в своєиу саду в Н.Петрівцях. Крім вітру, поруч зі мною були мати й вітчим, отож і в цю пору не так там порожньо, як, не хочу говорити кому, це уявляється. Я ж тобі, Галю, сказав лише про одне речення, котре, на мій погляд, не зовсім чітко доносить до читача твою думку, і тільки, а тут якісь погрози ропочинаються, чи образи, - не знаю...
Якове, коли ти побавишся давніх хвороб - ставити в належних місцях розділові знаки та робити правильні наголоси в рядках? Чудовий вірш, прекрасна замальовка, тільки все перелічене мною псує гарне враження від читання цього вірша.
Іване, зауваження до вірша є, проте вони незначні. Спостерігаючи за тобою з моменту твоєї появи на сайті, хочу сказати, що ти вже помітно виріс і не зупиняєшся в своєму творчому зростанні. Це радує, правда...
Головне, Василю, не примушувати доньку писати, головне - добрі підказки, коли вона їх потребує. Молодчинка - дівчинка має здібності до віршування, це очевидно...
Коли дочитав до кінця, мимоволі посміхнувся - не лукав, Роксолано, бо серце ти забрала з собою в далекі краї, а ось грань твоєї любові до рідної землі відчули і ми. Сподобався вірш.
Галю, мою увагу, як вдумливого читача, привеонули відразу наступні слова: - Плоди з дерев зірвані і тепер лише вітерець гуляє між ними. Не зрозумів слідуюче: - Якби плоди залишалися на гіллі, то там би ще хтось гуляв?.. Якщо так, то хто це і чому його зараз немає, що йому завадить нині прийти погуляти в сад?.. Невже відсутність плодів?.. Здогадуюся, що ти хотіла сказати про порожнечу в саду, отож твоя думка зрозуміла, проте виражена, повір мені, не зовсім вдало...
Я щиро вдячний тобі, Галино, за такий гарний коментар. Шкода, що зараз, через трансляції футбольних матчів, не маю часу поміркувати над гідною відповіддю на твої поетичні рядки.
Катю, а тлумачні словники ваші де?.. Без них, часом, важко знайти таке слово, яке проймає наскрізь радістю чи журбою власну душу, і, обов'язково, зачепить прохолодою, або навпаки - теплом, чужу. Про журу вам пояснювати не стану, адже ви про неї чимало говорите у власних віршах, а жур - те саме, що й жура, але, здогадуєтеся, певно, тепер, чому я обрав саме це слово для назви, бо воно не жіночого роду... Спробуй тепер догодити вам - жінкам. Коли пишу, що осінь сьогодні йде поза мною, вас це не влаштовує, а мені в житті такий варіант дуже подобається, правда. Не дивлюся вже нині, Катю, на неї, а просто пригадую з минулого, яка вона є, і, здається, непогану память маю, чи не так?.. Дякую вам.
Ірино, якщо ти вважаєш себе в цій темі, чи тих образах, піонеркою, то ти помиляєшся, бо й до твого вірша про подібні речі писали неодноразово. А вірш Світлани кращий, навіщо тут лукавити?..
Я - поет, Василю, тож і керуюся завжди тими емоціями, які в той, чи інший час, переповнють мою душу, спонукають до написання віршів. Погодься, що наше життя багатобарвне, в ньому яскраві кольори зміюють бліді, ось і появляються тоді такі сумні вірші.
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('