І я, здається, не змінився, Лишень зігнуло трохи долу, І голова миршаво-лиса, І від печінки вию соло. Не факт, що лівим бачу краще, Що розігнусь, як уклонився, Та цим картати себе нащо? - Я ж, бо, ні трохи, не змінився...
Я не змінився, я ще той, в німому Всесвіті герой, Володар оберемку слів, В яких розраду я зустрів. Я не змінився, ти не вір Що я лечу уже без крил, Бо випромінює мій зір Багатство величи і сил. Таким, як був, такий і є, За мною знов мої сліди Карбують в сни життя моє Для тих, хто знатиме завжди. Я став таким, яким вже був, В очах запалюю вогні, Який, неначе, повернув Господь навіки знов мені. Я не змінився, я вже тут, Вчорашні дні в моїм "тепер", А день сьогодні, наче суд, Вчорашній "я" все ж не помер.
Обов"язково (з вашого дозволу,пане Андрію)прочитаю його своїм друзям при нагоді,адже вірш дає натхнення і поновляє життєву силу ,своїм ідейним змістом він сильний ,тому вам
Це одна не старіюча сутність у нашому тілі. Дякую пані Олю що завітали.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
4
- теж 5.0.
Вважаю що наука до лісу не веде. Щиро вдячний. 
Щиро вдячнний. 
