Ну, як це, Людо, - взяти й сказати... Потрібно все виважити, добре ще подумати, а вже потім говорити, адже я звик за свої слова завжди відповідати. Дякую тобі.
Можна багато чого ще додати до моїх слів, але ніхто, Олександре, не буде звинувачувати мене в брехні, - все саме так було колись, усе описане мною - оточує нас нині... Проте, я, на жаль, попри всі негаразди, без взаємності, продовжую любити Україну не тільки у віршах, а й у своїх щоденних справах, чого і всім іншим бажаю. Дякую тобі, друже, за розуміння і сприйняття мого болю...