Про чужу людську душу судити не стану, а ось заперечувати те, що раз побачене можу відчути душею, захопитися ним і з допомогою фантазії втілити в той чи інший образ, не стану. Чогось такого очікую від усіх вас. Дякую вам, Катю.
Дякую тобі, друже. Мене, скажу відверто, здивувала сліпота, чи байдужість, а може позиція, користувачів нашого сайту після розміщення мною цього вірша. На ПМ я почув безліч схвальних відгуків про цю свою роботу, хоч там авторський рівень значно вищий, а тут усе, справді, пройшло якось непомітно, на жаль...
Ну, навіщо ти так?.. Олексію, в мене була мета написати тобі не "на натхнення", а "для твого натхнення", шкода, що не зумів, бачу, надихнути... П'ятниці я не лякаюся, я чоловік стійкий...
Тобі, друже, написав, не сумнівайся навіть. Олексію, а відкіля я знаю, чим ти там зараз займаєшся? Проте, то все мої припущення, а вірш, погодся зі мною, добрий, мені не соромно за нього перед тобою. До зустрічі!
Звертаю, Галино, твою увагу на слідуюче: Неточність рим: "мій - душі", "мій - красі", "пора - свята"... Збіги приголосних: "шляхом, в гордості", "безликих й гречкосіїв", "устань з колін"... Непереконливі порівняння: "йдеш ... тернистим шляхом в гордості своїй" - "устань з колін"... Може, Галю, вірш просто довго відлежувався, а ти зовсім не працювала над ним?...