Перші два рядочки: Я не боюся втратити ЦІ миті, Коли без крил я МІГ літати... Якщо ЦІ, то, звісно, не міг, а можу - теперешній час... Якщо МІГ, то колись, ясна річ, ТІ, буде минулого... Хлопці, думайте, не грайтеся словами, коли виносите їх на розсуд інших... Прекрасно що?..
Наталю, я відповів тобі, посоромився тільки поставити ініціали, проте, думаю, вони там уже зайві, коли мова заходить про душі... Чудовий вірш, я не лукавлю.
Оксано, коли я читаю, чи чую, про себе такі слова, то, справді, хочеться в житті робити все так, як думається, коли віршується, хочеться прожити в тому образі, в якому бачать мене, правда... Дякую тобі.
Сьогодні поділився з нею своїми планами на два наступні тижні, а вона не в захопленні від того, говорить, що є справи важливіші і користі від них моїй сім'ї буде більше...
Андрію, вдумуйся у написане: ...Цей дотик я ні з чим не порівняю. Так мати мене пестила колись... Одразу починаєш порівнювати, заперечувати написаному вище...
Невже не можна обійтися без такої кількості дієслівних рим, адже вони лише псують добре враження від вірша?..
Тільки одне, Катю, - потрібно більше працювати і бути уважною. Наприклад, якщо навіть поміняти слова місцями у ваших рядках, то буде менше зауважень: ...КлИче робОта у пОле лАнку, ДічАта лАдні, як квІти мАку...
РобОта клИче у пОле лАнку, ДівчАта лАдні у вИшивАнках... Здається, так краще, Катю?..
-+-+-+-+-- -+-+--+-+- +--+--+-+- -+-+--+-+- -+--+-+--+ +--+--+--+ +--+-+--+- +--+--+-+- -+-++--+-- ---+-+-+-- +--+--+-+- -+-+---++- Хрестики - наголоси у рядках, чи, може, я не так їх поставив?..
Намагаюся так робити, Ярославе, але нині можливості не ті, часом, і сил не вистачає... Головне - бажання залишилося, а це вже, погодься зі мною, немало.