Пожовтіли, побіліли Ті літа, що пролетіли, Як листки у листопаді, На осінньому параді. Ні! Життя того й не жаль, Що полинуло вже в даль, Жаль, що Божої любові, Не почули люди в слові. Він природу прикрашає, Своїм дивом научає: Не шкодуйте люди мови, Для Всесильної любові! Всіма барвами іскриться Все життя, що нам дається. Нам, усім добра підказка, В щирім слові, Божа ласка.
Вікторе, розумію ваше обурення,мол говориш, говориш, а вона все своє.Ні, мій добрий учителю!Я слухняна учениця і стараюся з усіх сил, а щодо цього вірша то він був написаний ще рік тому, а переробляти його не наважилася, бо один вірш я переробила і він втратив початковий задум і мені здається вийшов гірше, тому рішила хай буде так, як є.Вибачте і дякую!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ворог намагався знищити не лише зброєю, а й холодом, роблячи життя цивільного населення нестерпним. Але вірш не залишає читача у безвиході. Ключовий злам відбувається у ря
virchi: Цей вірш звучить як потужний емоційний вибух, як праведний гнів, накопичений через довге споглядання несправедливості. Це вже не розгубленість чи тиха печаль, це прямий виклик і пророцтво відпл
у Вас 
0
