Обличчя

На ньому струмує напруга печалі,

Коли поміж нами розлуки завали.

І бачу на ньому я радощів зблиски,

Якщо біля мами знаходжуся близько.

Обпалене сонцем, обвіяне вітром

Обличчя матусі, засмагле й привітне, -

Мені полюбилося змалку навіки,

Милуюся ним я без міри і ліку.

Хоч вічний неспокій і рання утома

Над віком матусі глузують на ньому.

Вони не з’явилися раптом нізвідки,

Вони – пережитого мамою свідки.

Усі його риси, із пристрастей звиті,

Любов’ю і гнівом матусі повиті.

Торкаюсь обличчя матусі устами

І щиро радію, що схожий на маму. 

08.07.11.