Лежу… А трави навколо… Сіна нам травень приніс. Хмелю напитись п’янкого, Щиро дає сінокіс. Мліє від денного жару, Вічного неба блакить. Погляд кидаю на хмару, Що десь за обрій летить. Наздоганяю у сні вже Разом піднялися ввись. Глянула вниз і: о, Боже! Бачу усе, як колись. Хата бабусина мила, Мальви високі в саду… Я, молода і красива, Тихо по вулиці йду… Пахне ромашка і м’ята , Квітне старенький наш сад… Ось вже хустинка зім’ята, Поруч аж двійко хлоп’ят… Роки мов висохлі роси, Десь загубились в житті… Трави лягають в покоси, Час вже вставати мені.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
