Лежу… А трави навколо… Сіна нам травень приніс. Хмелю напитись п’янкого, Щиро дає сінокіс. Мліє від денного жару, Вічного неба блакить. Погляд кидаю на хмару, Що десь за обрій летить. Наздоганяю у сні вже Разом піднялися ввись. Глянула вниз і: о, Боже! Бачу усе, як колись. Хата бабусина мила, Мальви високі в саду… Я, молода і красива, Тихо по вулиці йду… Пахне ромашка і м’ята , Квітне старенький наш сад… Ось вже хустинка зім’ята, Поруч аж двійко хлоп’ят… Роки мов висохлі роси, Десь загубились в житті… Трави лягають в покоси, Час вже вставати мені.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Та прикро те, що ті хто не відчуваєть, що в нас війна, поводять себе так, наче вони в іншому світі живіть і те, що війно, то їх не стосується, бо їх не торкається... На превеликий жаль....
у Вас 
0
